Boryviter Returns: Restoring Cultural Memory in the Wake of War
- Frazer Macdonald Hay
- Jun 16
- 6 min read

Written by #FrazerMacdonaldHAY, inspired by #OlenaHantsyak and Ukrainian Peacebuilding Community
In Kyiv's Independence Square, a vibrant mosaic shimmers once again: Boryviter ("Common Kestrel"), a bold and radiant panel first created in 1967 by Ukrainian artist Alla Horska. Once a landmark in Mariupol, this iconic mosaic was destroyed during the Russian siege of the city in 2022. Now, thanks to the collaborative work of Ukrainian and international artists, the panel has been painstakingly reconstructed and unveiled to the public. It will tour cities across Ukraine and Europe as a testament to cultural resilience, and as a powerful act of remembrance.
But this is more than a story of artistic revival. It is a story of defiance, care, and the irreplaceable role cultural heritage plays in holding communities together during war and occupation.
Mariupol: A City Erased, a Spirit Unbroken
Mariupol, a historic port city on the Sea of Azov, once thrived as an industrial and cultural centre. Its skyline was marked by smokestacks, murals, and the mosaic artworks of Soviet modernists like Horska, whose bold public works reflected the aspirations and contradictions of her time.
That skyline was shattered in 2022. Russian forces encircled Mariupol early in the invasion, subjecting the city to a months-long siege that left 90% of buildings damaged or destroyed. Tens of thousands of civilians are believed to have died. The Azovstal steelworks, turned into a fortress by Ukrainian defenders, became the symbol of last-ditch resistance.
When Mariupol fell in May 2022, the destruction of physical infrastructure was mirrored by a quieter assault on culture and identity. Public artworks, Ukrainian-language signs, and symbols of local memory were systematically removed or defaced. Boryviter—a striking image of a kestrel in flight—was one of the casualties. It had watched over the city for over fifty years.
Art as Resistance
The decision to restore Boryviter was not merely artistic. It was political, cultural, and deeply emotional. Co-led by the Ukraine WOW team, the Rozetka marketplace, and the Alla Horska and Viktor Zaretsky Foundation, the project brought together 15 artists who spent three months reconstructing the mosaic in a Kyiv hangar. Every tile was recreated from archival photographs and memory, replicating even the subtlest colours and textures.
A second version of the mosaic was created and fragmented into 1,250 pieces. These fragments are available for Ukrainians to adopt as symbolic custodians, forming a dispersed community of care and commitment. Proceeds will support the restoration of another Horska work, Wind, her only remaining mosaic in Kyiv.
Why Heritage Matters
In my own work as a peacebuilding and architectural consultant, I have seen again and again how cultural heritage shapes the way communities remember, mourn, and recover. In cities like Mosul, Sarajevo, and Belfast, the recovery of damaged or erased public heritage has been critical to processes of reconciliation and resilience. Artworks like Boryviter are not just decorative—they are anchors of identity and continuity in fractured times.
Cultural heritage can also be deeply subversive. In occupied territories, it serves as a quiet but persistent reminder of histories that resist official narratives. Its destruction is no accident. Rebuilding it is a radical act.
This is a theme I have explored often in my writing, including reflections on post-conflict memory, heritage protection, and the overlooked power of everyday architecture—of toilets, stairwells, forgotten housing blocks—and the quiet memories they hold. Boryviter adds a new layer to this thinking: it reminds us that even celebrated public art can be rendered fragile in war, and that restoration must go hand in hand with collective acts of remembrance.
The cultural destruction witnessed in Mariupol is not only a war crime—it is a campaign to erase a people’s historical and emotional landscape. Restorative acts like this mosaic’s reconstruction help reclaim that space. They offer a form of resistance rooted in beauty, memory, and community. In this way, cultural heritage contributes not just to postwar healing, but to the resilience of wartime societies themselves.
A Shared Future
As Boryviter begins its journey across Ukraine and Europe, it carries with it not just the image of a kestrel, but the memory of a city, a people, and a continuing struggle. It asks us to consider what it means to rebuild—not just structures, but social cohesion, cultural dignity, and shared meaning.
One day, the hope is that Boryviter will return to a free Mariupol. Until then, its fragments are scattered like seeds—reminders of what was lost, and of what still might be reclaimed.
For more on cultural memory, architectural resilience, and post-conflict recovery, explore the Theory section of this blog or follow ongoing updates on my projects.
#CulturalHeritage #Mariupol #Boryviter #WarAndMemory #UkraineWOW #AllaHorska #PostConflictRecovery #Peacebuilding #ArchitectureOfResistance #EverydayHeritage #ArtAsDefiance #ResilienceThroughCulture #MosaicRestoration #UkraineCulture #RebuildMariupol
Повернення «Боривітра»: Відновлення культурної пам’яті після війни
Червень 2025
На Майдані Незалежності в Києві знову сяє яскрава мозаїка: Боривітер (англ. Common Kestrel) — сміливе та яскраве панно, створене 1967 року українською художницею Аллою Горською. Колись це була знакова робота в Маріуполі, знищена під час російської облоги міста у 2022 році. Завдяки спільній роботі українських та міжнародних митців мозаїку було ретельно реконструйовано та представлено публіці. Вона вирушить у тур містами України та Європи як свідчення культурної стійкості та потужний акт пам’яті.
Але це не лише історія мистецького відродження. Це історія спротиву, турботи та незамінної ролі культурної спадщини в згуртуванні спільнот під час війни та окупації.
Маріуполь: місто стерте, але не зламане
Маріуполь — історичне портове місто на узбережжі Азовського моря — колись процвітало як промисловий і культурний центр. Його горизонти прикрашали димарі, мурали та мозаїки радянських модерністів, таких як Горська, чиї публічні твори відображали прагнення й суперечності свого часу.
Усе це було зруйновано у 2022 році. Російські війська оточили Маріуполь на початку вторгнення, піддавши місто багатомісячній облозі, яка призвела до знищення або пошкодження 90% будівель. За оцінками, загинули десятки тисяч цивільних. Завод «Азовсталь», перетворений на фортецю захисниками, став символом останнього опору.
За два тижні до капітуляції захисників Азовсталі в травні 2022 року російські війська вже почали зносити пошкоджені українські будівлі та зводити натомість російські панельні. У наступні роки Маріуполь перетворився на вітрину так званого «відновлення», яке мало на меті не лише реконструкцію, а й переписування ідентичності міста. Українська культурна спадщина, мова і пам’ять стали об'єктами цілеспрямованого знищення. Боривітер — зображення боривітра в польоті — був серед таких втрат. Він простояв у місті понад півстоліття.
Мистецтво як спротив
Рішення відновити Боривітра було не лише мистецьким. Воно мало політичний, культурний і глибоко емоційний характер. Проєкт очолили команда Ukraine WOW, маркетплейс ROZETKA та Фонд Алли Горської і Віктора Зарецького. У реконструкції взяли участь 15 митців, які протягом трьох місяців працювали у київському ангарі. Кожна плитка відтворена за архівними фотографіями та пам’яттю, з точним дотриманням кольорів і текстур.
Було також створено другу копію мозаїки, розділену на 1250 фрагментів. Українцям запропоновано стати символічними опікунами цих фрагментів — як жест турботи та відданості. Кошти, отримані від продажу, спрямують на відновлення ще однієї мозаїки Горської — Вітер, її єдиного твору в Києві.
Чому культурна спадщина має значення
У своїй роботі як консультанта з питань миробудування та архітектурної реадаптації я неодноразово бачив, як культурна спадщина формує способи пам’яті, скорботи та відновлення спільнот. У містах, таких як Мосул, Сараєво та Белфаст, відновлення зруйнованої чи стертої публічної спадщини стало ключовим для процесів примирення та стійкості. Такі твори, як Боривітер, — не просто прикраси. Вони — опори ідентичності й тяглості у часи розколу.
Культурна спадщина також може бути потужною формою непокори. На окупованих територіях вона виступає тихим, але наполегливим нагадуванням про історії, які не піддаються офіційним наративам. Її знищення — не випадковість. Її відновлення — радикальний вчинок.
Ця тема часто з’являється в моїх текстах — у роздумах про пам’ять після конфліктів, захист спадщини та силу повсякденної архітектури: туалетів, сходів, забутих багатоповерхівок, які зберігають тихі спогади. Боривітер додає до цього ще один вимір: він нагадує, що навіть найвідоміше публічне мистецтво стає крихким у часи війни, а його відновлення неможливе без колективного акту пам’яті.
Культурне знищення в Маріуполі — це не просто військовий злочин. Це спроба стерти історичний та емоційний ландшафт народу. Відновлювальні акти на кшталт реконструкції цієї мозаїки допомагають повернути цей простір. Вони є формою спротиву, вкоріненою в красі, пам’яті та спільноті. Культурна спадщина таким чином сприяє не лише зціленню після війни, а й формуванню стійкості самих воєнних суспільств. Відновлення спільних символів і просторів здатне об’єднувати розколоті громади, допомагаючи людям знову відчути суб’єктність і уявити майбутнє поза межами насильства.
Спільне майбутнє
Поки Боривітер вирушає в подорож Україною та Європою, він несе не лише образ боривітра, а й пам’ять про місто, народ і боротьбу, яка триває. Він змушує нас замислитися, що означає «відбудувати» — не лише будівлі, а й соціальну згуртованість, культурну гідність і спільні сенси.
Мріємо, що одного дня Боривітер повернеться до вільного Маріуполя. А поки його фрагменти розсіяні, як насіння — нагадування про втрачене та про те, що ще може бути відроджено.
Докладніше про культурну пам’ять, архітектурну стійкість і відновлення після конфліктів — у розділі «Теорія» на цьому блозі. Слідкуйте за оновленнями щодо моїх проєктів.
#КультурнаСпадщина #Маріуполь #Боривітер #ВійнаТаПам’ять #UkraineWOW #АллаГорська #ВідновленняПісляКонфлікту #Миробудування #АрхітектураОпору #ПовсякденнаСпадщина #МистецтвоЯкСпротив #СтійкістьЧерезКультуру #РеставраціяМозаїки #УкраїнськаКультура #ВідбудуватиМаріуполь
Photos: Serhii Nuzhnenko


